Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
поплутати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поплутаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до поплутати. 2) у знач. прикм. Позбавлений певного порядку, з вигинами, перехрещеннями, переплетеннями і т. ін. || Який характеризується несподіваними переходами (про мелодію). 3) у знач. прикм., перен.… … Український тлумачний словник
поплутання — я, с. Дія за знач. поплутати … Український тлумачний словник
попутати — аю, аєш, док., перех. 1) Зв язати, стягнути путами ноги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити. 2) розм., рідко. Те саме, що поплутати. •• Біс попу/тав про несвідомо зроблену недоречність, негативний вчинок … Український тлумачний словник
зачухрати — чухрам, раш, Пр. Затерти, поплутати, кубаючи і тручи без розбору, зачухати … Словник лемківскої говірки
звиклати — звиклам, лаш, Сплутати, поплутати(ся). Гет мі ся ниткы звиклали … Словник лемківскої говірки
зґматвати — зґматвам, ваш, Ол. Поплутати, сплутати, заплутати … Словник лемківскої говірки
по — прийм., з місц. і знах. відмінками. по. в сполученні з словами стає префіксом, який надає словам нового або відтінку нового значення слів. Слова з префіксом по. в своїй більшості мають те саме значення, що й в українській літературній мові, і… … Словник лемківскої говірки
поґматвати — матвам, ваш, Пр. Поплутати, попутати, позмінювати, попереставляти без порядку … Словник лемківскої говірки
